Нещодавно у нас вдома трапилася досить типова для сучасних батьків ситуація — я знайшла у свого 17-річного сина вейп. Якщо чесно, спочатку мене охопив легкий шок і розгубленість. Я завжди намагалася говорити з ним про шкоду куріння, про небезпеки наркотиків, але якось тема вейпів у нас особливо не порушувалася. І ось тепер я стою перед вибором: сварити його, конфіскувати вейп чи спробувати розібратися і зрозуміти, чому він це робить.

Вейпи мене не дуже цікавили до цього моменту. Колись чула, що це «менше зло» порівняно зі звичайними сигаретами, що вони допомагають кинути палити. Але у випадку з підлітками все зовсім не так однозначно. Вейпи яскраві, з різними смаками й ароматами, які приваблюють молодь, і часто подаються в соцмережах як модний аксесуар. Але це ж нікотин, це залежність, а моя дитина ще не доросла людина, щоб приймати такі рішення.

Перш за все, я вирішила поговорити з сином, не влаштовуючи скандалу. Просто сіла з ним за чашкою чаю і запитала: навіщо? Для мене було важливо зрозуміти, що його привабило в цьому — бажання здаватися дорослим, стрес від навчання чи вплив друзів? Виявилося, що все одразу. Він бачив, як вейпить старший брат його друга, а потім ще кілька хлопців зі школи, і йому теж захотілося спробувати. Сказав, що це допомагає розслабитися, особливо в напружені дні перед іспитами.

Ця розмова допомогла мені трохи зменшити тривогу. Я не схвалила його вчинок, але вирішила не забороняти категорично. Натомість ми домовилися почитати інформацію про вейпи, про їх вплив на здоров'я підлітків. Виявилося, що шкода від них все ж таки існує, і не тільки через нікотин, але й через різні добавки, які можуть бути в рідині для вейпу.

Для мене було важливо, щоб син зрозумів: його здоров'я важливіше будь-яких модних трендів. Звісно, я не можу повністю контролювати його життя, але можу дати йому знання, щоб він сам міг зробити усвідомлений вибір. Зрештою, підлітки — це не діти, але й не дорослі. І наше завдання, як батьків, не просто контролювати, а допомагати їм знаходити правильні рішення.

Зараз я все ще переживаю і продовжую стежити за тим, щоб вейп не перетворився на звичку. Але я розумію, що заборони часто призводять до зворотного ефекту. Головне — це довіра і можливість говорити відкрито, без страху бути незрозумілим чи покараним.

Як ви думаєте, як правильно реагувати в такій ситуації? Можливо, у когось був схожий досвід? Я вирішила поділитися, тому що знаю, що для багатьох батьків це стає несподіваним викликом. Можливо, ми зможемо підтримати один одного і допомогти нашим дітям знайти свій шлях без зайвих ризиків для їхнього здоров'я.

Отредактировано VictoriaDimopoulos (2024-09-24 00:11:24)